Віктор Олігорський: «Хороший опер – це людина з холодною головою, гарячим серцем і чистими руками»

Мудрий і справедливий керівник, досвідчений оперативник, а також людина, здатна згуртувати в єдине ціле великий колектив, який виконає будь-які поставлені завдання. Ці слова — про ветерана карного розшуку ОВС Херсонської області 66-річного полковника міліції Олігорського Віктора Францевича.

Варто зазначити, що у 2009 році, до 90-річчя карного розшуку, біля адміністративної будівлі МВС урочисто відкрили оригінальний пам’ятник – бронзові скульптури героїв улюбленого багатьма фільму «Місце зустрічі змінити не можна» Гліба Жиглова та Володимира Шарапова. І одним з почесних гостей і тих, хто перерізав стрічку, був Віктор Олігорський.

Указом Президента за багаторічну боротьбу зі злочинністю Віктор Францевич нагороджений орденом Богдана Хмельницького.

30 років свого життя Віктор Францевич Олігорський віддав службі в органах внутрішніх справ Херсонської області, з яких 25 років – саме в карному розшуку. Пройшов складний шлях від звичайного оперативника до начальника Управління карного розшуку УМВС в Херсонській області, яке очолював понад 10 років, з 1994 по 2005 роки. За цей час він розкрив сотні заплутаних та резонансних злочинів, виховав багатьох талановитих оперативників. Після виходу на пенсію ініціативна і працелюбна натура Віктора Францевича не дозволила йому спокійно проводити дні на заслуженому відпочинку, тепер він успішно працює у великому колективі на потужному підприємстві, де забезпечує його економічну безпеку.

1. Розкажіть про розкриття або затримання, яке вважаєте найбільш значущим/цікавим у своїй кар’єрі.

Вперше затримав злочинця, коли ще був курсантом і приїхав у місто Каховка до рідних. Тільки-но вийшов з автобуса, як на автовокзалі побачив бійку за участю багатьох людей, зловмисники кидалися на перехожих з ножами, дехто отримав поранення. Я втрутився, припинив конфлікт, затримав озброєного чоловіка і викликав наряд міліції. Таким було моє перше зіткнення зі злочинністю.

Також запам’яталося затримання злочинної групи, учасники якої у 1989 році скоїли два десятки розбійних нападів на колгоспні ферми, забирали гроші та худобу. Керував тоді цією операцією працівник Міністерства внутрішніх справ Головного управління карного розшуку Анатолій Француз, який потім став генералом-майором та отримав звання Героя України. Я тоді очолював Каховський міськрайвідділ міліції. Ми провели оперативну розробку цієї групи і встановили, що складалася вона з працівників охорони залізничного мосту. Крім пістолетів, вони мали на озброєнні навіть кулемет. Під час їх останнього набігу вони стріляли з кулемета в голову колгоспу, який їх переслідував на машині. На щастя, чоловік не постраждав. Після затримання учасників групи ми провели одночасно 14 обшуків і тільки за перший день обшуку вилучили стільки крадених речей, що вони зайняли 4 вантажних автомобілі. У ті часи це була не єдина затримана нами злочинна група, адже кінець 80-х і початок 90-х років знаменувався виникненням саме таких бандитських груп, які ми успішно затримували.

За 30 років служби в міліції було багато затримань, розкриттів злочинів, але найважче згадувати день 25 квітня 1998 року. Тоді під час затримання озброєних розбійників на посту ДАІ «Консул» загинув наш працівник – прапорщик міліції Міщенко Едуард Валерійович, був тяжко поранений його напарник Максим Василенко. Від дня трагедії минув уже 21 рік.

Свої спогади про ті події я виклав у своїй добірці під назвою «По кривавим слідам». Наведу фрагменти з повісті:

«25 квітня 1989 року в Херсоні четверо озброєних злочинців вчинили розбійний напад на пункт обміну валют в магазині «Таїті». Поранивши відвідувача і охоронця, вони забрали гроші і втекли на білому «Жигулі». Ми негайно ввели в місті план «Перехоплення», попередили всі стаціонарні пости. На стаціонарному посту “Консул”, що на виїзді з Херсона, тоді несли службу троє наших працівників. О 16:43 вони отримали орієнтування і зупинили білий автомобіль «Жигулі». Водій сказав, що він «свій» і показав прострочене міліцейське посвідчення. На вимогу вийти всім з машини, двоє зловмисників почали стріляти у міліціонерів та намагалися відібрати у них зброю. Наші чинили їм опір, тоді один зі злочинців зробив два постріли в голову Єдуарду Міщенку. Він помер, його напарника Максима Василенка тяжко поранили. Але наші хлопці встигли поранити одного з нападників. Злочинці втекли в бік Миколаєва. Для розшуку зловмисників було створено 8 мобільних пошукових груп.

Оскільки злочинці пересувалися на автомобілі з миколаївськими номерами, то ми припустили, що вони поїхали в бік Миколаєва. Група працівників Управління карного розшуку і ДАІ прибула в село Посад-Покровське. Від жителів села надійшла інформація, що 40 хвилин тому троє злочинців намагалися заволодіти машиною місцевого жителя. Машину селянина вони не змогли завести і поїхали на своїх білих «Жигулях» в сторону дороги Херсон-Миколаїв.

Автомобіль бандитів білі «Жигулі» ми знайшли за селом Посад-Покровське. Під час перевірки за обліками ми дізналися, кому належить автомобіль «Жигулі». Це був житель міста Миколаїв 1975 року народження. Ми відстежили його зв’язки та організували прослуховування телефону його квартири.

Тієї ж ночі ми виїхали в Миколаїв та встановили спостереження за будинком, в якому проживав власник «Жигулі». Після бесід з його матір’ю та дружиною дізналися важливі факти. А саме, що фігурант дружить з діючим на той час працівником міліції. У той же день був оглянутий його службовий кабінет. В сейфі ми виявили боєприпаси до пістолета Макарова та 22 посвідчення звільнених працівників міліції. Під час обшуку в його квартирі було виявлено 470 набоїв до пістолета «ТТ». Сам працівник за місцем служби і проживання більше не з’явився, як і його спільник.

В ході подальшої роботи ми встановили, що зазначена злочинна група ймовірно причетна до скоєння півтора десятка зухвалих розбійних нападів на магазини, АЗС, які відбулися в період з листопада 1997 по квітень 1998 років. В усіх випадках злочинців було від двох до чотирьох осіб, вони були в масках, погрожували або застосовували пістолети на ураження. Злочинці заволодівали грошовою виручкою та іншими цінними речами, а в двох випадках заволоділи автомобілями ГАЗ-2410, на яких скоїли чергові злочини і потім автомобілі кинули.

Збираючи по крихтах факти і докази, співробітники міліції вийшли на двох співучасників зазначеної злочинної групи. На третій день пошуків обидва фігуранти були затримані вранці в одному з гуртожитків, де ховалися у знайомих дівчат. Вони пояснили, що в Миколаєві познайомилися з працівником міліції і його знайомим, так і утворилася злочинна група. Лідером і організатором групи був міліціонер, колишній офіцер армійського спецназу, він володів навичками рукопашного бою та стрільби з вогнепальної зброї.

В ході слідчих дій затримані дали свідчення про вчинені ними 16 тяжких та особливо тяжких злочинів у Миколаєві і Херсоні в складі організованої озброєної злочинної групи.

Після допитів затримані фігуранти вказали місце зберігання вогнепальної зброї, в тому числі, автомата АКС-74 та пістолета Макарова, які вони викрали у співробітників міліції на посту ДАІ «Консул».

28 квітня 1999 року один із затриманих був засуджений на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Іншого, який вбив Едуарда Міщенка, засудили до найвищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією майна. Згодом розстріл був замінений на довічне ув’язнення суворого режиму. Він помер у в’язниці від невиліковної хвороби у травні 2018 року.

Оперативно-розшукові заходи щодо розшуку двох інших зловмисників розтягнулися на довгих чотири роки. Їх затримали у місті Чернівці з підробленими паспортами. За цей час вони створили нові родини і працювали на різних роботах. Один навіть «замалював гріхи» тим, що допомагав дитячим будинкам. Але це не вберегло їх від вироку Феміди. Зловмисників засудили до 14 і 15 років ув’язнення.

2. Що для вас карний розшук?

Карний розшук – це все моє життя, мої молоді роки, різні спогади, зустрічі з багатьма цікавими і талановитими людьми, це людські трагедії і сльози, це допомога і радість від виконаної добре роботи, коли вдавалося затримати особливо небезпечних злочинців, запобігти іншим злочинам. Карний розшук – це люди, які були колегами і стали друзями.

Якби була можливість повернути час назад, розумію, що нічого у своєму житті не хотів би змінювати. Карний розшук – це моє покликання. Знаєте, робота таки наклала свій відбиток. Під час поїздок по Херсонській області, навіть у найменше та найвіддаленіше село, кожен населений пункт, відрізок дороги, ліси, поля, асоціюються у мене зі злочинами, які ми розкривали, як сиділи у засідках в посадках та шукали злочинців. Знаєте, є екскурсії старим містом, замками та іншими визначними місцями, а я міг би розповісти про кримінальні історії кожного населеного пункту Херсонської області.

3. Хто або що стало вирішальним у обранні професії?

У 1973 році я демобілізувався із лав Радянської армії, де прослужив 2,5 роки. І демобілізувався саме в День міліції 10 листопада, що стало для мене символічним. Потім повернувся на Хмельниччину у свій рідний край. Приблизно через 3 тижні, будучи тоді у батьків, я зустрівся з курсантом Львівської школи міліції, який був уже на випускному курсі, ми розговорилися. У той час я розмірковував, куди йти далі навчатися і працювати. Курсант мені розповів про своє навчання, предмети викладання і перспективи працевлаштування. Мене зацікавила його розповідь і ми зустрілися через місяць, поговорили більш предметно. Я його розпитав, як влаштуватися на службу в органи внутрішніх справ, як вступати в навчальний заклад Міністерства внутрішніх справ, що для цього потрібно, яким об’ємом знань необхідно володіти. Для мене це було новим і невідомим, адже я зі звичайної сільської робітничої родини, до мене ніхто з родичів не служив в міліції. Я підготувався з різних предметів і у 1974 році став курсантом Львівської спеціальної середньої школи міліції, яка готувала на той час працівників карного розшуку. А через 2 роки став випускником, отримав звання лейтенанта і за направленням приїхав у місто Каховка працювати інспектором карного розшуку у Каховському міськрайвідділі внутрішніх справ. Там я пропрацював 10 років, пройшов шлях від звичайного оперативника до начальника органу — Каховського міськрайвідділу, який очолював 3,5 роки.

4. Назвіть три головних, на ваш погляд, зміни, які відбулися у карному розшуку за останні роки

Зміни, які відбулися за останні роки, перш за все пов’язані з реформою, яка відбулася у Міністерстві внутрішніх справ: міліція трансформувалася в поліцію – це основна зміна. Вона принесла для органів внутрішніх справ як позитивні, так і негативні наслідки. Якщо говорити про негативні, то з підрозділів карного розшуку пішли професіонали, ті, хто вмів розкривати злочини, знав, як працювати з людьми. Тобто справжні професіонали, які могли навчити молодь і передати їм свій досвід. Але так сталося.

На сьогодні, наскільки мені відомо, більша половина працівників підрозділів карного розшуку – це молоді працівники, які працюють від 1 до 3-х років. Я вважаю, що процент молодих працівників повинен бути від 30% і максимум до 40% у підрозділі. Коли є така пропорція, то є кого вчити і є кому вчити, є система відбору. Тоді можна навчити працівників, можна передати досвід, прищепити молоді потрібні якості. Тоді, мені здається, розкриття злочинів було б кращим. На сьогодні молодих працівників дуже багато, це дещо впливає на розкриття, в першу чергу, особливо тяжких злочинів.

Про зміни позитивні. Позитив у тому, що на сьогодні оперативні працівники оснащені значно краще, ніж це було 10-15 років тому. Я за цим слідкую і радий, що технічні засоби і новітні технології допомагають оперативникам розкривати злочини. Це дуже позитивна зміна, тому що технічне оснащення і карного розшуку, і слідчих, і інших служб, які беруть участь у розкритті злочинів, значно-значно вище, ніж це було колись. Це дає свої плоди. Тепер злочинця можна відслідкувати значно швидше, ніж це було раніше. Я думаю, що є й інші позитивні зрушення в діяльності поліції. Скажімо, в Управлінні карного розшуку Головного управління Національної поліції Херсонської області молодих працівників менше, тут більше досвідчених. Залишились ще ті, які працювали під моїм керівництвом.

5. Хороший опер – це?

Робота оперативника різнопланова – це і розкриття злочинів, і затримання злочинців, і розшук безвісти зниклих і багато інших завдань. По суті, ми рятуємо людські життя і не допускаємо появи нових жертв, коли розкриваємо тяжкі злочини, коли затримуємо злочинців за найтяжчі злочини.

У мій час, коли я був простим опером, хорошим опером називали людину з холодною головою, гарячим серцем і чистими руками. Хоча лозунги соціалізму відійшли в історію, але суть залишається актуальною і сьогодні. На сучасному етапі хороший опер використовує свої знання і досвід для розкриття злочинів, для досягнення позитивних результатів служби, щоб при цьому не були порушені права людини, не порушений Закон, а головне, щоб при цьому ніхто не постраждав. Хороший оперативник не буде рахуватися з особистим часом, а буде працювати над розкриттям тяжкого і особливо тяжкого злочину, над розшуком злочинців. Саме про карний розшук слова пісні «Наша служба и опасна, и трудна» з кінофільму «Слідство ведуть знатоки»:

«Часто слышим мы упреки от родных,

Что работаем почти без выходных,

Что разлуки нескончаемы порой,

Служба дни и ночи».

6. Чи доводилося рятувати життя? Якщо так, розкажіть про це?

На щастя або нажаль, я ніколи не рятував життя. Але вважаю, що оперативники, коли затримують злочинців, рятують життя усім людям, які могли стати потенційними жертвами злочинів. Тож професія оперативників рятує життя і долі.

7. В чому знаходите натхнення?

Зараз знаходжу натхнення в родині, від спілкування з дітьми і онучкою. Раніше через роботу я не міг приділяти їм час, а тепер наздоганяю втрачене, так би мовити реабілітуюся перед рідними.

А в той час натхнення надавала робота, тому що не було практично вільного часу ні для чого. Лише в неділю після обіду міг почитати книжку та розпитати, як справи у дітей. Щодня приходив додому о 22:00 і уже через півгодини, годину, дві – дзвінок: в одному районі вбивство, в іншому пограбування і так безкінечно. Сідав в машину і їхав на роботу.

Після уходу на пенсію з міліції минуло 14 років і за цей час я не робив лише 2 місяці. Зараз працюю у великому колективі на потужному підприємстві, де забезпечую його економічну безпеку. Для цього довелося перекваліфікуватися з карного розшуку в економіку, вивчити економічний аналіз. Але досвід розшуковця використовую і у нинішній роботі, одразу бачу, якщо людина говорить неправду.

Зараз у мене набагато більше вільного часу. На вихідних їжджу на дачу, читаю, переглядаю фільми, обираю спокійний відпочинок. Люблю переглядати детективи, історичні фільми та комедії. Пробую писати про сім’ю, про свій рід, близьких, спогади про міліцію, армію. Пишу для себе, а дещо і публікую з розкриття злочинів. Про «Консул» опублікував на День карного розшуку 15 квітня першу частину, потім другу. Повторюся, але натхнення на сьогоднішній день дає мені сім’я, тепер із задоволенням спілкуюся з рідним і друзями, виховую онуку, зустрічаюся з колишніми колегами з міліції, часто запрошують до обласного главку поліції на зустрічі із молоддю. З колегами відзначаємо міліцейські свята, згадуємо минулі роки, просто спілкуємося.

8. Що побажаєте працівникам карного розшуку з нагоди їх професійного свята?

В першу чергу хотілося привітати ветеранів нашої служби. Побажати їм міцного здоров’я, подякувати за внесок у спільну справу боротьби зі злочинністю, за накопичений досвід і підтримку молодих співробітників. А особовому складу карного розшуку від щирого серця бажаю витримки і самовладання, професійної майстерності та оптимізму!

Відділ комунікації поліції Херсонської області
© Херсонська область: https://hr.npu.gov.ua/ua/news/policziya-v-oblichchyax/viktor-oligorskij-xoroshij-oper-cze-lyudina-z-xolodnoyu-golovoyu-garyachim-serczem-i-chistimi-rukami/