Собівартість продукції, вирощеної аграріями на зрошенні, маєй бути меншою – державні аудитори

Як повідомляє прес-служба управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області, зрошувані землі Херсонщини використовуються господарствами різних форм власності, адже для для вирощування зернових, технічних, кормових, овочевих культур, садівництва та виноградарства необхідна подача води.

Область, як відомо, знаходиться в зоні ризикованого землеробства через посушливий клімат. При цьому до витрат, понесених, приміром, дбайливим фермером, приватним чи державним підприємствами, до собівартості вирощеної продукції закладено чималі видатки за отримання господарями низки послуг з транспортування води і поливу сільгоспкультур від поливальників. Адже в області, завдяки зрошенню, вирощуються і зернові культури, і овочі, і корми для худоби…

Державні аудитори Херсонщини провели державні фінансові аудити діяльності ДП «ДГ Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова «Асканія-Нова» Національного науково-селекційного центру з вівчарства» за період з 01.11.2013 по 01.06.2017 та ДП «ДГ«Каховське» Інституту зрошуваного землеробства НААНУ за період з 01.05.2015 року по 01.06. 2017 року.

Як встановили фахівці, суб’єкти господарювання дійсно отримали воду на полив сільськогосподарських культур і додатково сплатили Херсонському обласному управлінню водного господарства (далі- Водгосп) за нав’язані інформаційно-консультаційні послуги загалом 63,65 тис. грн. Наприклад, витрачено кошти для того, щоб агровиробники дізналися про випаровування вологи з ґрунту. Проте такі дані не є актуальними, оскільки надходять до аграріїв із запізненням і згодом стають недостовірними.

Однак для одержання більш точної інформації щодо вологості ґрунту «Дослідне господарство «Каховське» самостійно закупило власні вологоміри, які постійно використовуються у господарській діяльності.

Таким чином, за окремі послуги лише два підприємства, через нав’язані «зайві» послуги водогосподарських організацій, понесли непродуктивні витрати на 37,94 тис. грн та 25,41 тис. грн, що знизило рівень результативності фінансово-господарської діяльності. Звісно, що подача води на полив сільськогосподарських культур по договорах разом із наданням деяких інформаційних послуг, збільшує собівартість агропродукції на поливі і зменшує рівень купівельної спроможності учасників і споживачів агроринку.

Виникає закономірне питання: для чого агропідприємства, фермерські господарства та інші водокористувачі зобов’язані, за укладеними договорами, сплачувати Водгоспу чималі кошти за непотрібну інформацію?